Туди ж, куди ідуть дощі,
там де уже сховалося,
аж важко згадати,
тепле усміхнене літо,
польові та гірські квіти,
замовкніть, нарешті, усі!..-
у відповідь - тільки тиша
рідко бачуся із людьми,
дивно навіть з ними, вже нерідними,
говорити, та як у цю ніч не створити
чогось відчутно живого,
навіть якщо всі посеред міста
обходять, проходять повз,
дивляться у ці повні сухого відчаю очі
і думають про вчорашній десерт,
навіть якщо в них давно
охололо, померши. все -
посміхайся їм, і у вічі також дивись, -
на карту давно поставлене все.
Гра триває.

Немає коментарів:
Дописати коментар