А колись я куплю тобі дім.
Може, будуть там навіть ..бнуті лебеді,
вже давним-давно життя на межі,
навіть більше, - межі ці - лиш умовності.
Але тут є я, є ти, є цей гострий місяць,
в небі морознім неподалік гудуть-шелестять авто,
замерзлі вкінець маршрутки,
сьогодні зранку у візерунках морозних,
квітах на їхніх великих вікнах,
сонце гралося, народжувало кольори,
цвіло, у цім тісному просторі
передробочому назло одна, та щира,
посмішка, - і день з холодного стає
добрішим та холодним.
Та зараз вечір, я дивлюся тобі прямо в очі,
в яких плещеться щастя, вирує осіннім морем,
розбивається об мій голос, летить, -
і кругом все на мить ріднішає,
ці хвилини відвертої тиші
небагато вивезе кожен з них..
в горах тихий сипле лапатий сніг,
блискотить на кронах ялин, скрипучий,
в юному тьмяному місяці,
все навколо святкого, зимово,
хоч і холодно, світиться,
я беру тебе за тендітну руку
і веду в притихлий карпатський ліс,
ближче до свободи, гір,
та величної, здебільшого примхливої,
таємничої, ламкої в соснах тиші;
візьми з собою музику і вірші,
і вимкни телефон.

Немає коментарів:
Дописати коментар