четвер, 3 квітня 2014 р.



хоч непобачений, та відгорів світанок

Туманний починався день
Моєї вічної свободи...
Здавалося б, сама природа
утаємничилася...зранку падав сніг
під мокрі ноги, виринав з нічного, ще безсонного
 туману, і кава варена й густа вже стала ритуалом,
приємний смак її щоранку
будить...зникають постаті людські
в повітрі каламутнім, вогкім,
не розберу облич, маршруток номерів,
тож прогуляюся...дерев заснулих силуати
дерли наше небо, але стояли мовчки,
тягнулись, як і всі ми, вгору, 
простори й простір опинились знову поряд...
Все, що могло би бути, вже сталося,
ти чуєш!? тепер тільки майбутнє

Немає коментарів:

Дописати коментар