понеділок, 6 лютого 2017 р.















Стукає літом у вікно травень, не квітень,
сиплеться сонцем уся моя спрага жити,
я, - мов брунатно-сірий граніт,
твій концентрат у моїй глибині,
 як і мене, до сих пір тебе тягне у сонні й безсонні,
творчі, сонце!
хай тобі світить небесний золотий люк,
можна втомитися, а от здатись, - ні,
битись хвилями без них об усі на світі масиви, -
час за вікном розтікається, сиплеться,
межі усі закінчуються,
день, - як життя струменить
із космічного крану,
цікаве тут і зараз,-
зелена земна лабораторія,
вивчати, - не перевивчати,
квітнуть яскравозелені з кремом живі каштани,
ніч переходить у новий ранок,
місто, умиваючись, заливається світлом,
і ми, зігріті кавою, на цих карнизах. РАзОМ
                                                             22.24 (04.05.16)

Немає коментарів:

Дописати коментар