Вчора небо розвиднювалося надвечір,
блакиттю в розривах посміхалося,
за ніч від хмар і сліду не зосталося,
лишивши весь цей простір жовтім сонечку,
яке шепоче: брате, скоро
весна прийде,
тобі у душу покладе
полум"яний, такий холодний,
вишнево-льодовий спокій,
мрії, які вже згодом
збуваються, та світло
зелених очей, яке ніколи-ніколи не згасне

Немає коментарів:
Дописати коментар