вівторок, 8 липня 2014 р.


Вчора небо розвиднювалося надвечір,
блакиттю в розривах посміхалося, 
за ніч від хмар і сліду не зосталося,
лишивши весь цей простір жовтім сонечку,
яке шепоче: брате, скоро 
весна прийде,
 тобі у душу покладе
 полум"яний, такий холодний, 
вишнево-льодовий спокій,
 мрії, які вже згодом
 збуваються, та світло
зелених очей, яке ніколи-ніколи не згасне

Немає коментарів:

Дописати коментар